Лондонський саміт і пауза у допомозі: що вирішувалося 4 березня 2025 року

Чи могла європейська ініціатива компенсувати рішення Вашингтона? Таке питання постало 4 березня 2025 року, коли два попередні дні визначили політичний контекст війни в Україні.

Що передувало

2 березня 2025 року в Лондоні відбулася зустріч міжнародних лідерів, яку скликав британський прем’єр-міністр Кір Стармер. Мета полягала в розробці мирного плану, який мали передати Сполученим Штатам. Після зустрічі Стармер оголосив, що «коаліція охочих» працює над мирним планом для України і що його представлять президентові США Дональду Трампу.

Через день, 3 березня 2025 року, Трамп призупинив усю військову допомогу США Україні з негайним набуттям чинності.

Два рішення поруч

Обидва кроки стосувалися одного питання — умов підтримки України та шляхів до миру. Європейська сторона на лондонській зустрічі заявила про намір діяти спільно і брати участь у виробленні плану. Американська сторона наступного дня змінила власну політику щодо військової допомоги.

Згодом, за пізнішим описом, «коаліція охочих» об’єднала 34 країни. Вони зобов’язалися посилити підтримку України, а також заявили про готовність долучитися до миротворчих сил на її території — військами або іншим внеском. Це пізніший опис формату, а не те, що було відомо 4 березня 2025 року.

Що це означало для політичного порядку денного

У ці дні європейські лідери окреслили свою роль у переговорному процесі, а рішення США про паузу в допомозі стало тим тлом, на якому цей план мав бути представлений. Яким саме буде зміст плану і як відреагує Вашингтон, на той момент залишалося відкритим: сторони тільки визначали позиції.

Для людей і державної політики це означало, що питання підтримки України, безпеки та мирного врегулювання переходило у площину дипломатичних домовленостей між союзниками, а не лише двосторонніх рішень.