Що показав 29 липня 2022 року про ціну війни і правосуддя

Що саме побачили українці та світ 29 липня 2022 року, коли новини про загибель полонених, обстріл цивільних і судове рішення надійшли майже одночасно? Цей день дає змогу простежити три лінії війни: удари по людях далеко від фронту, поводження з полоненими та спроби довести відповідальність у суді.

Оленівка: взаємні звинувачення

Найгучнішою подією стала вибухова подія в колонії в Оленівці на Донеччині. Росія та так звана Донецька народна республіка повідомили, що внаслідок обстрілу загинули 53 людини, ще 75 дістали поранень. Київ і Москва звинуватили одна одну в ударі. Пізніше опис цих подій уточнювали: у пізніших оцінках ішлося про щонайменше 53 загиблих і понад 130 поранених, а в бараку, за російськими даними, перебувало 193 людини. Українська сторона трактує цю подію як заздалегідь спланований терористичний акт росіян проти захисників «Азовсталі» в Маріуполі.

У цій розбіжності важливе одне: йдеться про людей, які перебували в неволі й залежали від тих, хто їх утримував. Саме тому питання, хто завдав удару, мало не лише військове, а й правове значення.

Відео з Сєвєродонецька

У той самий день в соцмережах з’явилося відео, на якому російський військовий каструє українського військовополоненого в Сєвєродонецьку. Відео не було незалежно перевірене. Українська влада висловила обурення та пообіцяла відплату виконавцям. Навіть без підтвердження сам факт появи такого запису підсилив тему поводження з полоненими, яка вже зазвучала через Оленівку.

Цивільні під обстрілами

На тлі цього тривали удари по містах. У Миколаєві російський обстріл зупинки вбив п’ятьох цивільних і поранив ще семеро, повідомив голова обласної адміністрації Віталій Кім. Днем раніше, 28 липня, ракети влучили в Кропивницький: загинули п’ятеро людей, 25 дістали поранень, постраждали об’єкти льотної академії та компанії «Аір Урга». Того ж дня у Бахмуті внаслідок обстрілу з РСЗВ «Ураган» загинули троє цивільних, ще троє зазнали поранень, були зруйновані або пошкоджені шість багатоквартирних і шість приватних будинків.

Під удар потрапила й Київщина. За словами голови Київської ОВА Олексія Кулеби, крилаті ракети з Чорного моря вперше за кілька тижнів вразили Бучу, Лютіж і Вишгород; постраждали щонайменше 15 людей, з них п’ятеро цивільних. Також 28 липня російські сили з території Білорусі випустили 25 балістичних ракет по півночі України.

Суд і питання обміну

У цей самий день київський суд пом’якшив вирок Вадиму Шишимаріну, першому російському військовому, якого судили за воєнні злочини: довічне ув’язнення замінили 15 роками позбавлення волі. Його адвокат заявив, що дуже ймовірно, що засудженого повернуть до Росії в межах обміну полоненими. Вирок, ухвалений 23 травня 2022 року Солом’янським районним судом Києва, був довічним; на рішення про скорочення терміну й вийшла новина 29 липня.

Ця заява адвоката показово поєднує дві теми дня: правосуддя щодо окупанта і долю полонених, яких обмінюють. Водночас у той самий день з’явилися повідомлення про загибель українських полонених в Оленівці.

Фронт і ресурси

Військовий контекст також змінювався. 28 липня радник президента Олексій Арестович заявив, що розпочалася операція із повернення Херсонщини. Раніше, 27 липня, Росія захопила Вуглегірську електростанцію поблизу Світлодарська на Донеччині, другу за потужністю в Україні, а також заявила про знищення понад 100 ракет HIMARS ударом по Дніпру.

У Європі війна відбивалася на енергетиці. Після скорочення Газпромом поставок газу до Німеччини через «Північний потік» влада Ганновера вимкнула опалення в усіх громадських будівлях, перейшла на холодний душ і відключила питні фонтани.

Що з цього випливає

День 29 липня 2022 року не дав однозначних відповідей, але окреслив коло питань, які мали розв’язувати державні інституції: як документувати удари й смерті, як захищати полонених, як забезпечувати безпеку цивільних у тилових містах і як поєднувати судові вироки з обмінами. Для людей це були не абстракції: зупинка в Миколаєві, барак в Оленівці, залі суду в Києві і порожні фонтани Ганновера належали до одного історичного відрізка, у якому війна впливала на повсякденне життя далеко за межами фронту.