Матеріал № 102110 | Політика
Що змінили три дні наприкінці червня 2022 року для підтримки України
Ракетний удар по Кременчуку, заява лідерів G7 і рішення щодо бази США в Польщі: як складався політичний контекст перед 30 червня 2022 року.
Опубліковано: . Автор: Редакція «Порядок».
Що відбувалося навколо України в політичному вимірі напередодні 30 червня 2022 року? Попередні дні поєднали новий удар по цивільних, колективні обіцянки союзників і рішення про посилення військової присутності США в Європі.
Удар у Кременчуці
27 червня 2022 року дві ракети влучили в людний торговельний центр у Кременчуці. Загинули щонайменше 13 людей, щонайменше 50 дістали поранення. За словами Президента України Володимира Зеленського, у центрі перебувало понад тисячу людей. Згодом цей удар охарактеризували як терористичний акт, скоєний Збройними силами Російської Федерації; ця оцінка належить до пізнішого опису події.
Відповідь союзників
У той самий день лідери країн G7 на саміті в Німеччині ухвалили заяву: вони пообіцяли Україні більше фінансової, гуманітарної, військової та дипломатичної підтримки. Заява з’явилася після того, як Зеленський у відеозверненні закликав союзників надати більше важкого озброєння.
За збігом обставин того ж дня, 26 червня, президент Росії Володимир Путін вирушив у закордонну поїздку до Таджикистану й Туркменістану. Це була його перша подорож за кордон від початку російського вторгнення в Україну.
Рішення НАТО щодо Польщі
29 червня 2022 року на саміті НАТО в Мадриді президент США Джо Байден оголосив про створення нової постійної американської військової бази в Польщі. Вона мала стати штабом 5-го армійського корпусу, який із минулого року мав передовий командний пункт у Познані. Польський уряд давно просив про таку базу.
Що з цього випливає
За фактами видно три лінії, які сходилися на кінець червня 2022 року. Перша: удар по цивільному об’єкту супроводжувався публічними закликами Києва до постачання важчої зброї. Друга: країни G7 відповіли письмовою заявою про всебічну підтримку. Третя: НАТО та США ухвалили рішення, що стосувалося безпосередньо східного флангу альянсу.
Причинні зв’язки між цими подіями факти не називають, тож говорити про пряму залежність одного рішення від іншого не можна. Проте разом вони показують, як у ці дні політичний порядок денний союзників зміщувався до довшої військової та фінансової допомоги й до постійної присутності на території членів НАТО.